Минулого тижня у Білій Церкві чимало заходів присвячувалося 20-й річниці виведення радянських військ з Афганістану. Вони відзначалися хоча й з радістю, але й зі сльозами на очах. Зрозуміло: виведення військ припинило справжнісіньку бойню між контингентом Радянської армії та душманами, тож як не згадати з радістю той день, а сльози зринали у багатьох на очах, тому що пригадувалися й цинкові домовини з синами, братами, батьками, що приходили рідним. Таких сімей, до яких прийшла непоправна біда з далекої і чужої гірської країни, налічується в Білій Церкві аж 13!

           У середу, 11 лютого, міський голова Василь Савчук зустрічався із сім'ями, родинами загиблих воїнів в Афганістані. Дійство проходило на кшталт поминок. Сумні родичі загиблих, Василь Савчук та представники від громадських і партійних організації, сидячи за великим столом зі стравами, згадували тривожні роки афганської війни, яку необдумано розв'язало колишнє керівництво СРСР.

          Важко навіть уявити, як почувалися в ті роки рідні, чиї сини, брати чи батьки "отдавали интернациональный долг" в чужій країні, як вони з тривожним трепетом чекали пошти, що могла принести чорну звістку... А таких сімей в Білій Церкві було приблизно півтори тисячі. Навіть на сьогодні їх налічується аж 1200!

             Міський голова з глибокою пошаною привітав Почесною грамотою кожну запрошену сім'юі. Він наголосив, що незважаючи на різні думки, офіційних й неофіційних осіб, загиблі в цій страшній війні вважаються справжніми героями. Вони посмертно покрили себе невмирущою славою воїнів, які були вірні Присязі, сумлінно виконували свої воїнські обов'язки. І не їхня вина, що вони стали заручниками недолугої й короткозорої політики верхівки КПРС.

             Здається, за останні роки такого багаточисельного стовпотворіння біля Каплиці - пам'ятника загиблим у локальних війнах - ще не було. В той день відправлялася служба з нагоди релігійного свята -Стрітення. Сотні білоцерківців за святою традицією прийшли до Каплиці-церкви, аби побувати на Богослужінні та освятити воду. А також взяти участь в мітингу-реквіємі, що присвячувався 20-й річниці виводу радянських військ з Афганістану.

             Ще за годину до офіційного відкриття мітингу до Каплиці почали сходитися колишні воїни-афганці, які прибули не тільки з мікрорайонів міста, а й із інших міст та сіл нашого регіону. Приємно було спостерігати, як "афганці" віталися між собою -немов брати: обнімалися,поплескували одне одного по плечах, щось з радістю говорили.

             Вони стояли невеличкими групами, згадували афганські гірські дороги війни….

             А про людські втрати нашого міста уже йшлося в ході мітингу, на якому були присутні представники від міської влади, громадських, партійних організацій та церкви.

             Василь Савчук зазначив, що в Афганістані воювало майже 5 тисяч наших земляків, 132 повернулися у цинкових домовинах... Він висловив жаль з приводу того, що міська влада через об'єктивні причини не завжди може допомогти окремим сім'ям.

            Перед присутніми виступили й генерал-майор Василь Красуля, голова Київської обласної організації ветеранів Афганістану. Він, зокрема, передав вітання від славнозвісного генерала-афганця Громова всім колишнім воїнам з Білої Церкви. Запам'яталися його правдиві слова: "... Коли йде війна,то згадують солдата та Бога. А коли минає біда, то за солдата забувають, а Бога - паплюжать..." З напутнім словом Божим привітав присутніх і владика Богуславський та Білоцерківський Митрофан.

             Мітинг завершився традиційним дійством -покладанням квітів до пам'ятника-Каплиці.

            Після мітингу міський голова Василь Савчук взяв участь і ще водному приємному дійстві - відкритті музею Афганської слави в Білоцерківській ЗОШ №12.

            Насамперед, потрібно зазначити, що в зібранні документів, предметів, що стосуються афганської війни, брали участь не тільки школярі, педагоги цієї ЗОШ, а й спонсори -Благодійний фонд сталепрокатного заводу, Асоціація перевізників нашого міста.

            Перерізавши традиційну та символічну стрічку при вході до музею, міський голова та інші гості школи ознайомилися з його експонатами. Чесно кажучи, вони не такі вже й багаті за значимістю, однак вся відповідна організаційна робота - ще попереду. Та все ж школі треба віддати належне. Школярі та вчителі зібрали чималий фактичний матеріал про багатьох воїнів Афганістану, що проживають у нашому місті. На чільних місцях розміщені фотографії, що свідчать про бойові походи наших земляків, їхній побут в умовах війни. Присутніх цікавили й предмети-експонати: міни, стрічки з патронами, обмундирування та інші речі воїнів-афганців.