На ювілейні зустрічі випускників кожен ходить зі своїх причин. Хтось дійсно сумує за колишніми однокласниками і йому справді цікаво дізнатись, хто й чим тепер займається, хто обзавівся сім’єю, у кого скільки дітей. Хтось, досягнувши чималих кар’єрних висот, просто хоче«поділитись радістю на заздрість іншим». Та найбільше цих зустрічей чекають вчителі, бо знають, що якщо їх запрошують навіть через стільки років, значить вони таки залишили важливий слід у житті своїх учнів…

           Цього року день зустрічі випускників у Броварах, який традиційно відзначається у першу суботу лютого, припав на 6 лютого – канун другого туру виборів. Через те, що у більшості броварських шкіл розташувались виборчі дільниці, «вечір ностальгії за школою» опинився під загрозою зриву, та шкільні адміністрації знайшли вихід: вечір просто перенесли на день. «Ми зібрались у школі о 12:00, спочатку відбувся невеличкий концерт, який підготували учні молодших класів, а потім ми на півгодинки встигли заскочити до свого класного кабінету, де ще рік тому навчалися. Однак вже о 14:00 нам повідомили, що ми мусимо покинути шкільні стіни, бо дільницям потрібно готуватись до виборів, і ми мусили йти», - розповідає випускниця ЗОШ №7 2009 року випуску Оксана Бабич.

           Однак зазвичай до школи у першу суботу лютого йдуть або «свіжачки», які збираються вперше після випуску, або ті, хто мають «неювілейні» роки. Ті ж, хто святкує круглі дати – 5, 10, 15, 20, 25 і більше років – традиційно замовляють кафе та ресторани, при чому завчасно, дехто навіть ще влітку чи на початку осені. Та цього року, у зв’язку із затяжною фінансово-економічною кризою та непевністю у майбутньому, броварські випускники не поспішали бронювати банкетні зали та вичікували до останнього. Відтак ціни у міських ресторанах та кафе були досить помірними – від 150 до 250 гривень з особи, при чому навіть на 200 гривень заклади пропонували доволі вишуканий набір банкетних страв. Проте дехто з випускників трохи «перечекав» із замовленням ресторану. «Ми схаменулись лише у січні і в авральному режимі почали шукати заклад, де б відсвяткувати наше 10-ліття випуску, однак на 6 число вже всі ресторани були зайняті. Тому ми не придумали нічого мудрішого, ніж зібратись на день раніше, коли вибір закладів був нічим і ніким не обмежений. І зовсім про це не шкодуємо», - поділилась «секретом винахідливості» випускниця 7 школи 2000 року випуску Зеленчук Ліда.

             Зрозуміло, що більшість броварських випускників- ювілярів відзначали свої круглі дати таки 6 лютого, то ж у цей вечір всі міські кафе та ресторани були заповнені вщент, і пересічним громадянам було важко знайти місце, щоб просто посидіти з друзями суботнього вечора. Та зрештою перша субота лютого лише раз на рік, і добре, що ані криза, ані вибори не завадили броварчанам зустрітись зі своїми шкільними спогадами та юнацькими мріями.

              Анастасія Печериця, колишня учениця 5 школи, дата – 1 рік

             «Наше святкування почалось з того, що ми зайшли до супермаркету і купили солодощі та шампанське, з якими потім вирушили до школи, де нас вже чекали класний керівник та улюблена вчителька англійської мови. Через вибори у школі відмінили концерт, але директор дав дозвіл відвідувати заклад до 15:00. Тож, у нашому розпорядженні було 3 години, які пролетіли немов одна секунда. Ми згадували випуск, якісь кумедні випадки зі шкільних років. Класний керівник виступила з теплою промовою та попросила кожного розповісти про те, хто чим зараз займається, хто у який вуз вступив. Після школи наше святкування перенеслось до «Ресторації» в «Терміналі». Знайти більшість однокласників було не важко, оскільки минуло зовсім мало часу. Ми наче й не розлучалися! Хоча прийшли, на жаль, не всі, але більшість – приблизно 2/3 класу»

               Тетяна Лизун, колишня учениця 7 школи, дата – 10 років

              «Я хоч і не була старостою, але мені чомусь дуже захотілось зібрати цього року якомога більше наших однокласників, я страшенно за всіма ними скучила і дуже хотіла всіх їх побачити. На щастя, більшість людей мені вдалось знайти за тими контактами, які ми лишали ще 10 років тому, крім того, багато хто з наших дружить між собою і досі, тому видзвонити всіх було не складно. Загальний бюджет нашої зустрічі склав 300 гривень з особи. Оскільки ми святкували випускний спільно з ще одним класом нашої школи, то і на 10 років ми вирішили зібратись разом. Загалом прийшло 35 осіб, плюс класний керівник та вчителька історії. Було дуже приємно побачитись з нашою «другою мамою» та улюбленою вчителькою. Вони влаштували нам «перевірку домашніх завдань на 10 років», які нам роздали ще у 2000 році. Було весело згадати, хто ким тоді мріяв стати.

               Галина Максименко, колишня учениця 9 школи, дата – 25 років

              «Зустрітись через стільки років у колі однокласників було надзвичайно цікаво, всі, хто прийшов, були дуже раді бачити один одного. Дехто дуже змінився, заледве можна було впізнати, а дехто залишився таким, яким і був. Майже всі, хто прийшов, стали успішними у житті, майже всі мають сім’ї, дітей, у декого навіть по 3-4 дитини. Офіційна частина зустрічі проходила у кафе «Діана», прийшло 16 з 27 чоловік, тобто більше половини. На жаль, вчителів запросити не вдалось, бо більшості з них вже немає в живих, проте ми згадували про них, про шкільні часи. Після стількох років ми все ніяк не могли наговоритись один з одним, сиділи до самого закриття кафе, тобто до опівночі, а потім найбільш витривалі поїхали ще й на дискотеку у нічний клуб «Гранд»